Вул. Григорія Рудика

/Files/images/grrud.jpgГригорій Рудик

Григорій Опанасович Рудик народився в 1912 році в селі Лелеківка, м.Кіровоград. З 1935 року на військовій службі. У 1940 році брав участь в Радянсько – фінській війні. Рота, якою командував молодший офіцер Григорій Рудик, вишла в тил противника, що дало змогу основним радянським силам прорвати укріплення фінів. За це Григорій Рудик був удостоєний ордена Червоного Прапора. На початку Другої світової війни, командир стрілецького батальйону в районі Рави-Руської на кордоні з Польщею. Після оточення і жорстоких боїв вивів свій батальйон, зберігши особовий склад і матеріальну частину. За героїзм, виявлений у перші дні війни, уміле командування батальйоном Григорія Рудика було представлено до звання Героя Радянського Союзу. З невідомих причин Золотою Зіркою він не був нагороджений. Хоча клопотання командування полком зберігається у Центральному архіві МО РФ. До 17травня 1943 року командир 281 гвардійського стрілецького полку 93-ї гвардійської Червонопрапорної Харківської стрілецької дивізії.

Майор Григорій Рудик загинув в бою під час звільнення Харкова від німецько – фашистських загарбників 16 серпня 1943 року.

Його подвиг були зафіксований в документальній стрічці Олександра Довженка «Битва за нашу Радянську Україну».

Нагороди та відзнаки:
Орден Червоного Прапора (1940)
Орден Суворова ІІІ ступеню

В його честь названа одна з вулиць Харкова, школа і трамвайна зупинка носять ім'я Григорія Рудика. На вулиці Рудика знаходиться ДНВП «Об’єднання Комунар», поряд Харківська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №100 ім. А.С. Макаренка.

Кiлькiсть переглядiв: 194